Статтю підготвували завідувач відділенням анестезіології та інтенсивної терапії Євгеній Гріжимальський та лікар-анестезіолог Андрій Гарга.
Незважаючи на успіхи сучасної медицини, частота запальних захворювань у жінок не знижується, а інфекційні ускладнення продовжують посідати чільне місце у структурі акушерської та гінекологічної патології. Більше
того, має тенденцію до зростання частота таких грізних ускладнень, як септичний шок.
У даний час у світі інфекції стоять на четвертому місці в структурі материнської смертності і становлять 11%, а в країнах, що розвиваються, септичний шок перебуває на одному з перших місць, незважаючи на значний прогрес у профілактиці та лікуванні гнійно-септичних ускладнень в акушерстві. У всіх країнах відзначається збільшення
випадків сепсису, і його лікування супроводжується серйозними витратами при збереженні високої летальності. За даними зарубіжної статистики, частота тяжкого сепсису з летальними наслідками підвищується на 10% в рік. При цьому основними факторами ризику є пізний вік матері, ожиріння,вагітність на фоні хронічних захворювань, допоміжні репродуктивні технології і багатоплодова вагітність, висока частота розродження шляхом ке-
саревого розтину (ризик понад 5-20 разів).
Материнська смертність від сепсису також має тенденцію до зростання. Так, у 2003-2005 рр. вона становила 0,85 випадку на 100 тис. новонароджених; у 2006-2008-1,13 випадку [15]. За останні 25 років вже тричі (1991, 2001 і 2016) змінилося саме визначення сепсису і септичного шоку [16, 17], кожні чотири роки (2004, 2008, 2012) оновлюється міжнародний протокол інтенсивної терапії (Surviving Sepsis Campaign Guidelines) за участю десятків провідних організацій та експертів [18]. Таким чином, актуальність проблеми є очевидною і вимагає від лікарів усіх спеціальностей сучасних знань щодо раннього виявлення і своєчасної, ранньої цілеспрямованої терапії сепсису і септичного шоку в акушерстві.
При оцінці ризику розвитку гнійно-септичних ускладнень, сепсису і септичного шоку необхідно враховувати особливості організму вагітної жінки.
Незважаючи на більш сприятливий перебіг септичного шоку, необхідно враховувати, що ряд фізіологічних
змін в організмі вагітної може вплинути на діагностику і лікування. Їх позитивним результатам сприяють молодий вік, відсутність преморбідного фону, локалізація вогнища в порожнині малого таза, доступність для діагностики і лікування, чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів широкого спектра дії [3, 19].
З іншого боку, швидке прогресування септичного процесу може бути зумовлено зниженням активності клітинної ланки імунітету і материнською системною запальною відповіддю (maternal systemic inflammatory response, MSIR).
Це проявляється:
- зміною співвідношення Т-хелперів Th1/Th2;
- більшою сприйнятливістю до внутрішньо-клітинних збудників (бактерій; вірусів; паразитів) (табл. 1);
- збільшенням кількості лейкоцитів;
- підвищенням рівня D-димера;
- дисфункцією ендотелію судин.
Стаття була підготовлена на основі цих та інших джерел: