Холецистит – це запалення жовчного міхура, що викликає функціональні порушення його роботи, такі як циркуляція жовчі з хімічними та біологічними змінами властивості жовчі.
Згідно зі статистикою Всесвітньої організації охорони здоров'я, хронічна форма холециститу присутня майже у 20% людей середнього віку.
Причини хронічного безкам’яного холециститу
Хронічний безкам’яний холецистит може бути викликаний:
- бактеріями;
- паразитами;
- порушенням харчування.
Симптоми хронічного безкам’яного холециститу
Бактерії потрапляють у жовчний міхур, що викликає порушення його роботи та запальні процеси в стінці жовчного міхура, котрі можуть супроводжуватись такими симптомами:
- тривалий ниючий біль у правому підребер’ї котрий може посилюватися після вживання гострої, смаженої їжі, спиртних напої, емоційного перевантаження;
- диспепсичні явища: нудота, блювання, гіркота у роті, здуття живота, закреп або послаблення;
- інтоксикація при сильному загостренні, підвищення температури тіла, слабкість, нездужання;
- дратливість, погіршення емоційного стану.
При наявності таких симптомів треба звернутись до гастроентеролога, після збору анамнезу та огляду, пальпації живота, огляду слизових оболонок лікар призначить обстеження для підтвердження діагнозу та лікування.
Обстеження при загостренні хронічного холециститу:
- Огляд лікаря гастроентеролога.
- УЗД органів черевної порожнини під час котрого можна виявити потовщення стінок жовчного міхура, його деформацію, зміни форми, величини міхура, розшарування стінок жовчного міхура, що може свідчити про гострий запальний процес котрий потребує стаціонарного лікування та спостереження лікаря.
- Лабораторні обстеження: загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, аналіз сечі, тощо.
Після обстеження будуть запропоновані варіанти лікування в залежності від перебігу захворювання: амбулаторне або стаціонарне лікування під цілодобовим наглядом медичного персоналу.
В Медичному центрі «Лелека» є всі умови для діагностики та лікування пацієнтів з загостренням хронічного холециститу в амбулаторних та в стаціонарних умовах з можливістю цілодобового спостереження та динамічних обстежень під час лікування для контролю стану пацієнта.
