Що таке сальпінгіт?
Сальпінгіт – це захворювання, що супроводжується запаленням маткових, або фаллопієвих, труб та виникає через бактеріальну інфекцію.
Запалення початково вражає слизову, тобто внутрішню, оболонку труби, проте дуже швидко поширюється на всю товщину її стінки. Маткові труби стають набряклими, в їх просвіті виділяється додаткова рідина, що змушує злипатися стінки. Крім того, труби можуть приклеюватися і до прилеглих структур, таких як кишківник.
Сальпінгіт вважається компонентом запального захворювання органів малого тазу.
Запальні захворювання органів малого тазу – це інфекція статевих шляхів жінки, при яких уражаються матка, фаллопієві труби, та яєчники. Запалення може виникати у всіх перелічених структурах разом, або лише в одній чи кількох. Часто у процес залучаються і сусідні органи малого тазу. Відповідно цей процес призводить до запалення ендометрію матки (ендометриту), запалення фаллопієвих труб (сальпінгіту), запалення яєчників (оофориту), тубооваріального абсцесу.
Зважаючи на активність процесу запалення виділяють гострий та хронічний сальпінгіт.
Гострий процес виникає раптово та супроводжується тяжкою симптоматикою. В той час хронічне запалення тривале і характеризується незначними симптомами або навіть їх відсутністю.
Симптоми гідросальпінгіту
При розвитку сальпінгіту не завжди з'являються симптоми. Це означає, що маткові труби можуть бути ураженими, а жінка не підозрюватиме про свою інфекцію.
Проте, якщо захворювання перебігає із симптомами, можуть з'являтися:
- виділення з піхви з неприємним запахом, незвичного кольору;
- кров’янисті виділення (кровомазання) між менструаціями;
- біль у попереку, що виникає через кілька днів після початку останньої менструації, та може посилюватися при рухах, фізичних вправах, сексі;
- біль в животі;
- нудота та блювання;
- лихоманка;
- часте сечовипускання.
Причини виникнення сальпінгіту
Більшість випадків, а це близько 85 відсотків, спричинюються збудниками, що передаються статевим шляхом, або збудниками, асоційованими з бактеріальним вагінозом.
Менше 15 відсотків гострих випадків запального захворювання органів малого тазу не поширюються статевим шляхом, а пов'язані з кишковими (наприклад, кишкова паличка або Escherichia coli, бактероїди, стрептококи групи В та кампілобактер) або респіраторними патогенами (наприклад, гемофільна паличка або Haemophilus influenzae, пневмокок або Streptococcus pneumoniae, стрептококи групи А та золотистий стафілокок або Staphylococcus aureus), які колонізували нижні статеві шляхи.
Матка та маткові труби – стерильні за умови, що жінка здорова.
В нормі цервікальний канал містить слизову пробку, яка забезпечує захист від потрапляння бактерій в порожнину матки та фаллопієві труби.
Цей захист може бути ослаблений:
- внаслідок певних фізіологічних процесів, таких як менструації;
- патологічних процесів (запальні захворювання органів інших систем);
- після проведення таких гінекологічних процедур, як встановлення внутрішньо-маткової спіралі, біопсія ендометрія, гістероскопія, аборт).
Діагностика сальпінгіту
Діагностика сальпінгіту включає:
- Загальний огляд – для виявлення локальної болючості та збільшення лімфатичних вузлів.
- Огляд органів малого таза – для виявлення болючості та виділень і їх характеру.
- Загальний аналіз крові для виявлення лейкоцитозу (збільшення кількості лейкоцитів) та інших факторів, які вказують на інфекцію (пришвидшення ШОЕ, зсув лейкоцитарної формули вліво).
- Мазок слизу – для посіву та дослідження в лабораторії, щоб визначити тип бактерії. Також може використовуватися ПЛР-дослідження виділень.
- Гістеросальпінгограма. Це особливий тип рентгенівського дослідження, в якому використовується барвник на основі йоду, що вводиться через шийку матки. Це допомагає виявити порушення прохідності маткових труб.
- Лапароскопія. В деяких випадках може знадобитися огляд маткових труб за допомогою лапароскопа, вставленого через отвори в черевній стінці.
Як лікувати сальпінгіт?
Лікувальна тактика при виникненні сальпінгіту залежить від тяжкості інфекції:
У легких випадках зазвичай для лікування призначають пероральні антибіотики.
У більш важких випадках лікар може призначити внутрішньовенне введення антибіотиків.
Також важливо, щоб статевий партнер теж отримував антибіотики у випадку сальпінгіту, пов’язаного з інфекціями, що передаються статевим шляхом.
Якщо інфекція призвела до скупчення гною або рідини (абсцесу) у матковій трубі, може знадобитися хірургічне лікування. У випадку коли інфекція спричинила виникнення рубцевих або спайкових змін маткової труби, може знадобитися оперативне втручання для уникнення безпліддя.
Інколи симптоми зникають без лікування, це створює хибне враження, ніби інфекції більше немає. Проте якщо сальпінгіт не лікувати, це може призвести до довгострокових ускладнень:
- Подальше поширення запального процесу – часто інфекція додатково до запалення маткових труб спричиняє запалення яєчників – у такому випадку ми говоримо про розвиток сальпінгоофориту, або іншими словами аднекситу (запалення придатків матки).
- Інфікування статевих партнерів – партнер або партнери жінки можуть також заразитися.
- Тубооваріальний абсцес – у частини жінок із сальпінгітом розвивається абсцес, який потребує госпіталізації.
- Позаматкова вагітність – порушення прохідності маткової труби перешкоджає проникненню заплідненої яйцеклітини в матку. Таким чино ембріон починає рости в обмеженому просторі маткової труби.
- Безпліддя – маткова труба може деформуватися або рубцюватися так сильно, що яйцеклітина і сперматозоїд не можуть зустрітися.
- Окрім того, як наслідок сальпінгіту може розвиватися хронічний тазовий біль, що значно знижує якість життя пацієнток.
Якщо у вас ще залишилися питання стосовно цієї теми – звертайтеся до спеціалістів нашої клініки!
Бережіть себе та будьте уважними до свого самопочуття!