Дифузний зоб – це розростання тканин щитоподібноі залози і тим самим збільшення її розмірів.
В залежності від кількості гормонів, що виробляє щитовидна залоза, зоб поділяють на:
- нетоксичний, коли продукується нормальна кількість гормонів і збільшення щитовидної залози відбувається внаслідок порушення її роботи;
- токсичний, коли виробляється надмірна кількість гормонів щитовидної залози.
За характером функції залози, дифузний зоб поділяється на гіпер-, гіпо- та еутиреоїдні форми.
Дифузний нетоксичний зоб є захворюванням, до чинників ризику виникнення якого слід віднести:
- проживання в йододефіцитних регіонах,
- антисанітарні побутові умови,
- інфекції,
- інтоксикації,
- одноманітне неповноцінне харчування,
- дефіцит в їжі білків, вітамінів,
- вживання продуктів, що містять струмогени.
За класифікацією ВООЗ розрізняють 2 ступеня дифузного нетоксичного зобу:
- Дифузний зоб I ступеня – це збільшення щитоподібної залози, що розвивається внаслідок дефіциту йоду.
Зазвичай при дифузному зобі І ступеня збільшення щитовидної залози візуально не визначається. Іноді перебіг захворювання супроводжується зниженням маси тіла та підвищенням роздратованості.
- Дифузний зоб ІІ ступеня характеризується збільшенням розмірів щитовидної залози та на відміну від попереднього ступеня це можна побачити неозброєним оком. Часто пацієнтів турбують постійне відчуття втомлюваності, значне підвищення дратівливості, може спостерігатись пастозність ніг.
Для дифузного зобу (простого нетоксичний зобу) є характерним рівномірне збільшення розмірів щитоподібної залози та однорідність її структури, тоді як при вузловому зобі визначається збільшення лише окремих ділянок залози представлених одним чи багатьма вузлами.
Дифузний токсичний зоб (хвороба Грейвса-Базедова) або тиреотоксикоз – це захворювання автоімунної етіології, яке характеризується надмірною секрецією гормонів щитоподібної залози, які надходять в кров. Найчастіше захворювання зустрічається у жінок від 21 до 51 року.
Дифузний токсичний зоб або хвороба Базедова є автоімунною патологією, причиною якої є порушення функцій імунної системи та вироблення антитіл до рецептору ТТГ проти власної щитоподібної залози.
Діагностика дифузного зобу (нетоксичного та тиреотоксикозу)
Перш за все лікарі ендокринологи МЦ «Лелека» рекомендують проходити регулярні профілактичні огляди щитоподібної залози – це дасть можливість контролювати стан органу і в разі виявлення порушень, вчасно розпочати лікування.
Після огляду та зібраних скарг, для постановки діагнозу ендокринолог може рекомендувати наступні дослідження:
- лабораторні аналізи: визначення концентрації тиреоглобуліну в крові, рівня Т3 і Т4, антитіла до рецептора ТТГ, тощо;
- УЗД щитоподібної залози для оцінки розмірів органу, виявлення будь-яких змін та визначення їх параметрів: розташування, розміри, ехогенність, структуру, кровопостачання, тощо.
- тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) з подальшим морфологічним аналізом вузла щитоподібної залози з метою визначення характеру утворення: доброякісне, злоякісне, чи з підвищеним ризиком до переродження в злоякісне.
- також, в залежності від індивідуальних показань пацієнта, для уточнення характеру діагнозу та можливих ускладнень, можуть бути призначені такі дослідження як: КТ, МРТ, радіоізотопне сканування щитовидної залози, рентгеноскопія стравоходу (при великих розмірах зобу).
Лікування дифузного зобу в МЦ «Лелека»
Для лікування дифузного зобу використовуються як консервативні методи лікування, спрямовані на нормалізацію роботи щитоподібної залози, так і хірургічне лікування, в разі коли консервативне лікування виявилося не ефективним.
Тактику та метод лікування лікар визначає в кожному конкретному випадку індивідуально на основі проведеної діагностики та встановленого діагнозу.
Лікарі ендокринологи та хірурги-ендокринологи Медичного центру «Лелека» мають великий досвід лікування дифузного зобу як нетоксичного, так і токсичного (тиреотоксикозу). У арсеналі наших фахівців сучасне обладнання, яке дозволяє якісно провести діагностику та лікування зобу у чоловіків та жінок.
