Галина Петрова: «Кожній жінці ми приділяємо стільки часу, скільки потрібно»



Сьогодні ми з великим задоволенням хочемо познайомити Вас з Петровою Галиною Іванівною, завідуючою відділенням жіночої консультації пологового будинку "Лелека", для якої медицина - це життя!


- Як Ви обрали професію акушера-гінеколога?

- Не можу сказати, що мріяла про цей фах. Коли я обирала професію, робота лікаря була значущою, мала високий статус. Крім того, я любила вчитися, тож медичний вищий навчальний заклад відповідав моїм вимогам, бо там треба було вчитися багато і старанно. А потім я полюбила цей фах. А вибір спеціалізації – це і випадок, і внутрішнє відчуття... Для мене було характерне спостереження за жінкою, я розуміла, що можу більше її пізнати й допомогти. Моя любов до професії сформувалася з роками і з часом ставала усе міцнішою. Згодом я зрозуміла, що не уявляю себе без цього фаху. Ніколи не шкодувала, що стала акушером-гінекологом, але мені шкода, що смак до професії прийшов не одразу. Втім, усьому свій час.

- Мабуть, і для керівної посади теж. Ви маєте досвід управління колективом?

- У мене був невеликий адміністративний досвід, але я завжди була лідером колективу. Тепер це офіційний статус керівника, який, втім, не змінює суті: відповідальність за колег не визначається посадою.

- Відповідальність перед пацієнтом – це для вас елемент професіоналізму чи суто юридичне поняття?

- І те, й те. Коли кажуть, що відповідальність – тільки внутрішній стан, думаю, це не зовсім правда. Адже ми дорослішаємо, живемо в правовій державі, маємо підкорятися законам. Тож відповідальність лікаря, як і відповідальність представника будь-якої професії, корелюється із законодавством. На жаль, засоби масової інформації іноді викривлено трактують цей аспект, тож пацієнти часто думають лише про юридичну відповідальність лікаря. Натомість особиста внутрішня відповідальність буває жорсткішою і жорстокішою за юридичну. У пацієнта й лікаря різне розуміння відповідальності, і ми це розуміємо. Лікар в будь-якому випадку переживає через складні ситуації, важких пацієнтів. Усі особливі випадки запам’ятовуються на все життя.

- У вас емоційно виснажлива робота. Але ж є й радісні емоції, які компенсують зусилля...

- Справді, моя робота не закінчується на прийомі. Не буває такого, що ти виходиш із кабінета, їдеш додому і не думаєш про пацієнтів. Звичайно, продовжуєш думати і в транспорті, і вдома... На щастя, мої близькі – дуже мудрі люди. Вони не пов’язані з медициню, але їм моя професія цікава. Адже це не тільки лікувальний процес, це ще й психологічна взаємодія, людські стосунки. Я маю змогу дізнатися чоловічий погляд на ту чи іншу ситуацію від чоловіка та сина, дочка теж має свій погляд. Я багато чого почерпнула від своїх рідних.

- Наскільки для роботи жіночої консультації важливе технічне оснащення?

- Дуже важливе. Наприклад, без сучасного кольпоскопа важко допомогти в деяких ситуаціях, без апарата УЗД взагалі неможливо уявити роботу акушера-гінеколога... Але все ж найважливішим залишається знання і досвід лікарів. Сучасна апаратура робить нашу роботу точнішою, і це, звичайно ж, в інтересах пацієнтки. У «Лелеці» із технічним оснащенням все прекрасно, ми маємо змогу працювати із найсучаснішим обладнанням. А поєднання з грамотним керівництвом, великих ентузіастів, які мають надзвичайно широкі погляди і в житті, і в професії, створює найкращі умови роботи на всіх рівнях: технологічному, організаційному, психологічному. У «Лелеці» дбають про психологічний комфорт колектива, і це дуже важливо. Адже якщо персоналу комфортно, то й пацієнти отримують максимально комфортні умови, максимально уважне спілкування. Нині нелегкі часи, і своє завдання я бачу, зокрема, і в тому, щоб підтримати пацієнтів. На це потрібен час – треба з’ясувати, що пацієнтку турбує, чому вона, наприклад, «на нервах».

- Ви можете регулювати час прийому, якщо відчуваєте, що отримали від пацієнтки недостатньо інформації, не встигли розібратися в ситуації?

- Звичайно, ми можемо приділити жінці більше часу, ніж у звичайній поліклініці. Кожній ми приділяємо стільки часу, скільки необхідно. Кількість пацієнток, звичайно, важлива, але якість прийому важливіша. Крім того, ми дотримуємося принципу, який практикують у західних країнах: якщо ми сьогодні не змогли з’ясувати все, то продовжимо під час наступного візиту.

- Чим є для Вас Ваша професія?

- Професія – це життя. Коли пацієнт каже «дякую», це означає, що ти не марно переживав. А коли ти лікар, то переживаєш весь час.

- Ви маєте життєве кредо?

Не завжди довіряй тому, що кажуть; дивись на вчинки.